У жовтні 1918 року Урядом української держави з метою налагодження постійних дипломатичних відносин між Урядом Королівства Швеція та Урядом Української держави, а також прагнучи започаткувати дружні зв’язки та взаєморозуміння між нашими двома великими народами” відрядив надзвичайну дипломатичну місію до Скандинавських держав на чолі з Б.П.Баженовим.(1)

Вірчі грамоти Бориса Баженова

Зупинився Б.П.Баженов у найкращому готелі Стокгольма „Гранд”, який існує і донині за адресою: Сьодра Бласіехольмсхамнен (Södra Blasieholmshamnen), 8. Відповідно, ця адреса фігурує як перше місце розташування місії. Згодом Місія розміщувалася в готелі „Регіна” по Дроттнінггатан (Drottninggatan), 42-44.

У січні 1919 року Директорією було прийняте рішення призначити керівником Місії К.В.Лоського (2). З його прибуттям до Стокгольма наприкінці лютого – на початку березня Місія переїхала на Дроттнінггатан (Drottninggatan), 83, а керівник оселився в помешканні на Карлбергсвеген (Karlbergsvägen), 43b. З 1 жовтня 1919 року і до лютого 1920 року остання адреса була спільною з канцелярією Місії.

19 грудня 1991 року Королівство Швеція визнало незалежність України, а 13 січня 1992 року було укладено Угоду між Україною та Королівством Швеція про встановлення дипломатичних відносин.

Дипломатичне представництво України в Стокгольмі, очолюване Надзвичайним і Повноважним Послом України у Фінляндській Республіці та за сумісництвом в Королівстві Швеція К.І.Масиком (призначено Указом Президента України № 501/92 від 16 жовтня 1992 року), розпочало свою діяльність 31 травня 1994 року за адресою: Марквардсгатан (Markvardsgatan), 5. Вірчі грамоти Королю Карлу XVI Густаву К.І.Масик вручив 11 березня 1993 року.

 

К.І.Масик

Указом Президента України № 715/97 від 28 липня 1997 року Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Швеція за сумісництвом було призначено І.В.Подолєва. Вірчі грамоти Королю Карлу XVI Густаву І.В.Подолєв вручив 15 вересня 1997 року.

І.В.Подолєв

Указом Президента України № 39/99 від 20 січня 1999 року Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Швеція було призначено О.С.Сліпченка. Вірчі грамоти Королю Карлу XVI Густаву О.С.Сліпченко вручив 11 лютого 1999 року.

1 жовтня 1999 року Посольство переїхало в інше приміщення по Стокгольмсвеген (Stockholmsvägen), 18 у передмісті Стокгольма Лідіньо, а 1 квітня 2001 року – у нинішнє приміщення по Шернвеген (Stjärnvägen), 2а.

О.С.Сліпченко

Указом Президента України № 1027/2002 від 14 листопада 2002 року Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Швеція було призначено Л.О.Кожару. Вірчі грамоти Королю Карлу XVI Густаву Л.О.Кожара вручив 23 квітня 2003 року.

Л.О.Кожара

Указом Президента України № 1038/2006 від 6 грудня 2006 року Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Швеція було призначено А.Г.Пономаренка. Вірчі грамоти Королю Карлу XVI Густаву А.Г.Пономаренко вручив 22 лютого 2007 року. 20 травня 2008 року він передчасно пішов із життя.

А.Г.Пономаренко

Указом Президента України № 777/2008 від 29 серпня 2008 року Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Швеція було призначено Є.П.Перебийноса. Вірчі грамоти Королю Карлу XVI Густаву Є.П.Перебийніс вручив 4 вересня 2008 року.

Є.П.Перебийніс

Указом Президента України № 1044/2011 від 11 листопада 2011 року Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Швеція було призначено В.А.Степанова. Вірчі грамоти Королю Карлу XVI Густаву В.А.Степанов вручив 8 березня 2012 року.

 

 В.А.Степанов

Указом Президента України № 151/2015 від 19 березня 2015 року Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Швеція було призначено І.М.Сагача. Вірчі грамоти Королю Карлу XVI Густаву І.М.Сагач вручив 4 червня 2015 року.

  І.М.Сагач

Указом Президента України  № 402/2020 від 21 вересня 2020 року Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Швеція було призначено А.М.Плахотнюка. 

Посол України в Королівстві Швеція А.Плахотнюк передав Вірчі грамоти Королю Швеції Карлу XVI Густаву за спеціальною процедурою, встановленою на час дії пандемії COVID-19 (через МЗС Швеції), 23.11.2020.

А.М.Плахотнюк

______________

[1] Борис Петрович Баженов народився 13 липня 1871 року на Харківщині. Закінчив 2-й Московський кадетський корпус, 1891 року – Миколаївське кінне училище. Служив у 35-му драгунському Білгородському полку. 1898 року закінчив Миколаївську академію Генштабу в Санкт-Петербурзі (перший розряд, нагороджено малою срібною медаллю із занесенням його імені на мармурову дошку). Після цього обіймав посади старшого ад’ютанта штабу 2-ої гвардійської кінної дивізії, старшого офіцера для особливих доручень штабу Петербурзького військового округу. Упродовж шести років (від 4 травня 1907 року до 30 липня 1913 року) у званні полковника був начальником штабу 1-ої гвардійської кінної дивізії. У 1913 році отримав звання генерал-майора й був призначений начальником військових сполучень Санкт-Петербурзького військового округу. Під час Першої світової війни – генерал-квартирмейстер 6-ої армії Румунського фронту, начальник штабу 42-го армійського корпусу. 

 

[2] Костянтин Володимирович Лоський народився 28 січня 1874 року у Санкт-Петербурзі, правник, громадсько-політичний діяч, письменник і публіцист. Піонер національного відродження Холмщини: 1905 року заснував „Просвіту” в Грубешові і видавництво українських популярних книжок, співвидавець газети „Буг”. У 1917-1918 роках за пропозицією Дмитра Дорошенка був призначений повітовим комісаром Бучача, помічником Галицько-Буковинського губернського комісара, член Центральної Ради, директор департаменту внутрішніх справ при Генеральному секретаріаті, згодом директор департаменту в міністерстві закордонних справ, який, власне, і складав міністерство. Після поділу міністерства на два департаменти залишився на чолі загального департаменту, що займався питаннями внутрішньої організації роботи міністерства. У 1918-1919 роках – український посол у Фінляндії (посольство у Фінляндії було засновано законом від 15 вересня 1918 року як посольство 2-го розряду), пізніше – в Швеції. З 1920 року на еміграції віддався переважно науковій діяльності, професор римського права Українського вільного університету, дійсний член НТШ, помер у Празі 14 жовтня 1933 року.