28 червня відзначається 30 річниця Конституції України, суверенної та незалежної, демократичної та правової держави. 

Водночас історичне закладення фундаменту українського конституціоналізму сягає початку XVIII ст. і це Конституція Пилипа Орлика 1710 р. «Пакти та Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». 

Це перший писаний державотворчий документ, який через призму трьох століть засвідчує потребу повного відокремлення України від московитів і підкреслює важливість боротьби українського народу за власну волю. Символічно, що ідея першого державотворчого документу зароджувалась у гетьманській столиці Батурині. У роки гетьманування Івана Мазепи козацька старшина, довірені особи гетьмана, його близьке оточення поступово генерували ідеї самостійної держави. Серед них був і Пилип Орлик, який майже 10 років (з 1699 по 1708 рр.) жив і працював у Батурині. 

Виключно завдяки своїм інтелектуальним здібностям він швидко піднімався по кар’єрним сходинам та формувався як політик, дипломат і став визначним державним діячем. 

Пилип Орлик в уряді гетьмана Івана Мазепи з 1707 р. обіймав посаду Генерального писаря, сучасною мовою він був керівником уряду з обов’язками міністра закордонних справ України. Іван Мазепа довіряв найпотаємніші справи державної ваги молодому, добре освіченому і надійному Пилипу Орлику. І не помилився, саме він втілив у життя ідею українського державотворення у документі «Пакти та Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». Пройшовши неймовірно важкі випробування, конституційний документ був схвалений незрадливими мазепинцями на козацькій раді 5 квітня 1710 р. у Бендерах (Молдова). 

Структурно вона складається із вступу і 16 розділів. 

Конституція Пилипа Орлика – перша європейська Конституція, що встановлювала основи державного устрою, кордону, форми правління, зокрема розподіл влади на три гілки: законодавча, виконавча і судова. Такий чіткий поділ запобігав узурпації влади і, пройшовши шлях вдосконалення, використовується й нині. Конституція проголошувала станову республіку на чолі з Гетьманом, під протекторатом шведського короля. Визначала головною православну віру Константинопольського патріархату та рішуче відкидала підпорядкування московському. 

Текст Конституції Пилипа Орлика дійшов до нашого часу в латинській та староукраїнській редакціях. Рукописи староукраїнською зберігаються у російському державному архіві давніх актів (м. москва), а рукописи латинською мовою зберігаються у Державному архіві Швеції (м. Стокгольм), у відділі дипломатичних документів «Diplomatica Cosacica». 

Державний архів Швеції – скарбниця надзвичайно цінних оригінальних документів з історії України, насамперед – першої української Конституції Пилипа Орлика (1710 р.). 

Вперше Конституцію Пилипа Орлика представляли в Україні до 30-річчя Незалежності у Національному заповіднику «Софія Київська». У 2008 р. Конституцію Пилипа Орлика виявили співробітники Центрального державного історичного архіву України м. Києва, Ольга Вовк та Ганна Путова, у російському державному архіві давніх актів, у 124 фонді «Малоросийские дела». Автентичність документа підтверджується власноручним підписом гетьмана Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького. 

У цьому ж році, у цьому ж архіві, український історик Олександр Алфьоров виявив копію Конституції Пилипа Орлика ІІ половини XVIІІ ст., отримав відповідні дозволи на копіювання вперше привіз в Україну копію Конституції 1710 р. Для сучасних українців Конституція Пилипа Орлика є важливим документом, адже в ній закладені питання, які є аналогічними для сьогодення. 

Текст Конституції Пилип Орлик формував під час Великої Північної війни (1700-1721 рр.), тому деякі статті актуальні нині, бо як і 300 років тому вороги українського народу – московити зазіхають на українську державність. Діяльність гетьмана в екзилі засвідчувала моральну й духовну потугу українського народу до свободи і незалежності. Він доклав безліч зусиль задля створення сильної європейської коаліції, без якої неможлива українська незалежність. 

Пилип Орлик ніколи не припиняв пошуки підтримки у європейських державах, неодноразово порушував питання про допомогу в справі відновлення української державності у французьких, польських, шведських і османських політичних діячів. Він вважав, що боротьба українського народу за своє визволення є важливою для всієї Європи, про що й зазначав у листі до Станіслава Лещинського у 1726 р.: «Встановлення миру в Європі… Без спокою в Україні жодного миру не буде». 

Послідовниками Пилипа Орлика стала плеяда відважних українців, які в різні періоди часу хотіли відділитися від російської імперії об’єднуючись у політичні організації для визволення та розбудови незалежної держави. 

Розроблення української Конституції пройшло складний шлях від проєктів початку ХХ ст. до Незалежності України. 

Конституція Пилипа Орлика віднайшла відгомін в Основному Законі України, що викликає гордість за країну та за незламний український народ.